Всеукраїнський науково-практичний журнал «Директор школи, ліцею, гімназії»

Осмислення суспільства в контексті державотворення. Світоглядна культура директора школи

2020-11-13T06:36:39+00:00

Академічний і соціальний досвід, накопичений роками і десятиліттями життєдіяльністю нашого суспільства, засвідчує унікальну роль директора школи як першого і головного організатора навчального процесу, вихователя учнівської молоді, батьків і всіх працівників закладу. І це зрозуміло. Директор школи є особистістю, на яку рівняється весь колектив, з якого беруть приклад і діяльність якого, як камертон, задає тональність роботі всього навчального закладу. Він є не тільки організатором освітнього процесу чи головним господарником, але й першим учителем-порадником колективу. Він повністю відповідальний за стан роботи школи загалом, а головне – за той громадянський, духовно-моральний, патріотичний заряд, з яким учителі підходять до своїх вихованців, а ті, у свою чергу, засвоюють його і йдуть у світ як самостійні, креативні, творчі особистості. Саме він – впевнений, переконаний, креативний – передає колективу власний світоглядний потенціал, накопичений у свій час у період навчання в університеті, а також у процесі набуття практичного академічного і громадянського досвіду. Тому цілком зрозумілою є необхідність високої світоглядної підготовки директора, формування та постійного поповнення його політичної, духовно-моральної, естетичної і т. п. культури загалом.

Система освіти інформаційної доби у дискурсі парадигмального прогнозу

2020-11-13T06:38:15+00:00

На основі закономірностей першого етапу життєвого циклу соціальної системи індустріальної освіти прогнозується стан породження системи навчання і виховання на порозі еону антропоцену. Підкреслюється, що процес породження системи освіти нової доби відбувається у режимі самоорганізації. З цією метою оцінюється: 1) стан «духу епохи», що несе у собі індивідуалізоване (інформаційне, мережеве, знаннєве, цифрове) суспільство, як зразок нового типу життєустрою планетарної спільноти; 2) світоглядні імперативи екогуманістичного наповнення освітянського простору планети; 3) ідеологічні настанови на забезпечення сталого розвитку; 4) концептуальні передумови формування нового виду освіти, що аж ніяк не відповідають трансформації насильницької парадигми навчання і виховання молоді технократичної доби; 5) стан фундаментальної науки як підстави, що на основі опанування новим поділом суспільної праці має генерувати модернізацію змісту освіти ХХІ століття; 6) зміст задіяного сегменту смислогенезу, що породжує новий поділ інформаційної праці з метою якісного обслуговування нових виробничих сил, що ведуть до переваг розвитку духовного виробництва над матеріальним. Прогнозується, що новий суспільний поділ праці сформує якісно нову номенклатуру працівників у сфері національної і міжнародної освіти.

Викриваються проблеми сучасного стану теорії освіти і педагогіки, що не «встигає» виробляти адекватні потребам соціального організму планети перспективи державної і міжнародної освітньої політики. Загострюється увага освітян на неадекватності існуючих засобів педагогічного і організаційного впливу на формування креативної особистості, оскільки вони тільки поглиблюють консервацію системи індустріальної освіти. Планетарна особистість обґрунтовується як ідеал освіченої людини ХХІ ст. і кінцева мета навчання і виховання у Світовому суспільстві знань. Принцип персоналізації/індивідуалізації визначається як головний параметр управління породженням системи освіти майбутнього. Робиться наголос на перевагах відкритої системи освіти, що забезпечує розширення ступеню свободи особистості у глобалізованому просторі. Педагогам і менеджерам освіти пропонується звернутися до принципів евалюації, що більш потужно сприяють поширенню активності людини у навчальному закладі. Підкреслюється привабливість ідеї самоосвіти сучасного покоління молоді у віртуальному просторі інформаційної доби.

Від традиційної освіти до глобальної

2020-11-13T06:39:41+00:00

Освіта, вища та середня, стоять перед завданням переосмислити себе, а не просто реформувати. Університети та школи повинні будуть працювати в напрямку інтеграції професійних та комунікативно-соціальних навичок («твердих» та «м’яких» навичок). Підхід «Навчання досвіду» є основоположним для сприяння інтеграції освітніх програм з економікою та суспільством. Світ потребує більш глобалізованої освіти. Нові форми навчання з’являються у всьому світі. Вони практикують інноваційний підхід, ринкову (приватну) орієнтацію та інтернаціоналізацію. Вони зосереджені на передачі конкретних знань та розширенні можливостей молодих поколінь та навичок, необхідних для успішної кар’єри.

Духовна сила патріотизму особистості

2020-11-13T06:56:44+00:00

У статті розкрито у сутнісній площині проблему патріотизму. З цією метою засадничою позицією є положення про це психологічне утворення у єдності його когнітивної й емоційної складових. Схарактеризовано феноменологію патріотизму як соціального явища та його внутрішню структуру у сутнісних показниках, що виявляються у поведінці, діяльності й спілкуванні особистості.
Запропоновано авторське визначення патріотизму як безумовного і високосмислового почуття- цінності, яке характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави та до самої себе. У даному визначенні увага звертається на безумовний і високосмисловий аспекти цього почуття. Безумовність означає, що почуття патріотизму не може ґрунтуватись на зовнішньому підкріпленні у формі певних заохочень чи осуджень. Воно повинно саме по собі мати спонукальну потенцію до відповідного діяння, бути самозначущим. Високосмисловий аспект почуття патріотизму пов’язується не з нижчими, буттєвими потребами часто утилітарної спрямованості,
а з вершинними життєвизначальними орієнтирами особистості.
Відповідно до таких понятійних визначень патріотизму розглянуто базові діяльнісні складові, які є діагностичними сигналами у визначенні його ступеня розвитку в конкретної особистості.
Комплекс положень, наоснові яких педагогам слід організовувати процес виховання патріотизму ґрунтується на глибинних психологічних механізмах, які є досить ефективними у виховному плані.
Ураховуючи специфіку почуття патріотизму як цінності, що об’єднує малу групу, громаду, суспільство, висвітлено певні наукові позиції щодо такої єдності.

Концепція виховання творчої особистості

2020-11-13T06:57:26+00:00

На кожному конкретному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири, які задають напрям у розв’язанні проблем виховання підростаючого покоління. Нині такими орієнтирами є творчий та естетичний фактори, що визначають основу духовності людини. Cуть пропонованої концепції полягає у здійсненні виховання, невід’ємною складовою якого є систематичне розв’язування різних творчих завдань в естетично збагаченому середовищі. Узгоджена з віком творча діяльність учнів сприятиме підвищенню мотивації до праці, розвиткові інтелекту, максимальному розкриттю здібностей кожного з них. Творче виховання передбачає саме використання різних засобів, підходів до дитини й орієнтування її на досягнення максимально оригінального результату під час виконання будь-якої роботи, пошук більшої кількості варіантів розв’язання кожного нового завдання, вибір кращого за сумою конкретних показників (економічність, екологічність, естетичність тощо). У такому контексті творчість розуміється ще й як звичайна праця, результати якої потрібні й самому виконавцеві, й іншим людям. У виховному процесі важливо використовувати спеціальні прийоми творчого тренінгу КАРУС.

Казка як чинник конструювання світоглядних та моральних позицій Людини

2020-11-13T06:59:26+00:00

Здавна наш народ центром виховання ставив прищеплення дітям моральних цінностей, орієнтирів.

Народна педагогіка розробила унікальний засіб для морального виховання - розповідання казок.

Наш нестабільний час, коли проходять зміни суспільних поглядів, доводить важливість зберігання і передавання морального Коду нашого народу дітям. Конструювання майбутнього: суспільних відносин, образу себе, здійснюється на основі ціннісних орієнтирів, а саме ці орієнтири закладено у метафоричній формі в народних казках.

Тож казка, як носій морального Коду народу, стає напрочуд актуальним виховним засобом сучасності! В статті акцентується увага на тому, що для ефективного використання такого засобу, треба приділити увагу морально-смисловим орієнтирам, які закладені в сюжетах народних казок, та розділити їх за віковими особливостями розуміння інформації, врахувавши основні детермінанти розуміння (знання, досвід, вік, ситуацію).

У статті проаналізовано наукові дослідження з приводу вікової доцільності використання казок.

За результатами літературознавчого аналізу, емпіричного та теоретичного дослідження, викладено розроблені автором психолого-методологічні засади класифікації народних казок. А також представлено Модель «Відповідності морально-смислових орієнтирів казки соціально-віковим періодам у житті людини».

Психологічний супровід трансформаційних процесів в українському суспільстві та освіті. Доповідь академіка-секретаря на загальних зборах НАПН України.

2020-11-13T06:25:07+00:00

У статті висвітлено теоретико-методологічні засади розвитку сучасної психологічної науки. Акцентовано, що психологічна наука в Україні нині забезпечує реалізацію фундаментальних і прикладних досліджень. Важливим напрямом роботи сучасних психологів є психологічний супровід освітніх процесів на усіх рівнях.

Зазначено, що прогрес сучасної психології пов’язаний із важливою методологічною переорієнтацією. В основу проблемного, а не галузевого підходу, запропоновано покласти генетико-моделюючий метод, основні принципи котрого уможливлюють розв’язання проблем у межах цілісного підходу, в їх розвитку й становленні. За авторською теоретичною парадигмою, основою ґенези психології особистості є дія потреби як генетично вихідної одиниці розвитку та існування особистості.

Розкрито й схарактеризовано принципи побудови генетико-моделюючого методу. Виокремлено проблему взаємодії людини з сучасними носіями інформації.

Український вчитель в глобалізованому світі: метапрофесійна підготовка

2020-11-13T06:45:22+00:00

Людина, як смисл і центр тяжіння української науки, освіти, суспільства, все ще залишається terra incognita для реформаторів української освіти. Демократичне суспільство лише тоді досягне успіху, коли загальна освіта сформує у громадян філософський світогляд. На основі образного аудиту гарячих точок суспільства доведена необхідність та можливість змін фундаменту освітньої політики.
Акцентована увага читача на КОДІ нації. Загалом прокреслено масштаб проблеми, інструменти й засоби її вирішення.
Цією статтею автор означає лише напрями й тематику міркувань, які можуть стати пролегоменами для нової педагогіки Людини.

Гармонійна єдність духовності, культури, освіти і виховання особистості

2020-11-13T06:47:12+00:00

Стаття присвячена дослідженню проблеми гармонійної єдності духовності, культури, освіти і виховання особистості, які є найважливішими категоріями педагогічної науки і визначають тенденції і характер удосконалення особистості. У статті наводиться сутнісна характеристика названих понять. Підкреслено, що в умовах сьогодення особливого занепокоєння викликає стан духовності суспільства, його занепад «як соціального явища, як критичний стан для долі людства». Отже, проблеми культури і духовності особистості сьогодні є предметом уваги всіх гуманітарних наук.

Автори статті зауважують, що зростаюча людина знаходиться в центрі педагогічних досліджень. Підкреслено, що в умовах сьогодення необхідно ураховувати її енергоінформаційну сутність та особливості її душі як органічної цілокупності всіх фізичних, енергетичних, свідомо-безсвідомих психофізіологічних і духовних сил індивіда. Акцент зроблено на необхідності розгляду понять духовності, культури, освіти і виховання в контексті становлення ціннісно-смислової сфери особистості. В статті представлено авторське визначення названого поняття і визначені психологічні детермінанти становлення ціннісно-смислової сфери особистості: культура як метасистема; духовність як життєво-визначальний центр; ідеал як смислоутворювальний чинник; вплив сучасного інформаційного простору на її становлення.

У статті надано характеристику концепції виховання культурної особистості за П. Шафером. Авторами статті охарактеризовані недоліки сучасної освіти та визначені завдання освіти нового століття. Наголошується, що освіта повинна виконувати важливу культуротворчу і людинотворчу функцію, яка сприяє вихованню духовності особистості. Підкреслено, що виховання духовно зрілої особистості забезпечується в освітньому процесі готовністю до співтворчої діяльності в умовах культурного плюралізму.

Ключові ідеї педагогічної технології «Росток» в контексті Нової української школи

2020-11-13T06:48:16+00:00

Стаття розкриває основні концептуальні ідеї педагогічної технології «Росток», розробленої і дослідженої протягом багатьох років і підтвердженої її кореляцією з принциповими положеннями Нової української школи. Базові ідеї технології «Росток» можна визначити у самій абревіатурі слова ІДЕЯ, як важливого інструменту реформування освіти і розглядати у взаємозв’язку його структурних складових: І – інтеграція, Д – діяльність, Е – екологізація, Я – якість. Показано, що результативність кожної із цих складових залежить від їх системної взаємодії. Обґрунтовується доцільність компетентнісного підходу до навчання, який позитивно впливає на інноваційне педагогічне проектування в умовах Нової української школи.

З болем і надією на ренесанс української освіти. Інтерв'ю Всеукраїнському науково-практичному журналу "Директор школи, ліцею, гімназії"

2020-11-13T06:49:09+00:00

В останні роки у виступах і публікаціях журналістів і політиків, педагогів і психологів, різного роду експертів проблеми освіти отримують особливу актуальність. Абсолютно очевидно, що це не якась випадковість або чергова інтелектуальна мода, запліднена політичною доцільністю. За цим стоять об’єктивні тенденції загальносвітового процесу, які вимагають радикальних змін в освіті в контексті експоненціальних технологій. Абсолютна більшість вітчизняних й зарубіжних вчених зазначає, що нинішня система освіти не відповідає вимогам часу. Їх критикують та моделюють новий образ, адекватніший сучасній соціокультурній ситуації.

Пріоритети науково-методичного забезпечення реформування української школи в публікаціях академіків НАПН України

2020-11-13T07:26:24+00:00

Автор акцентує увагу на основних пріоритетах науково-методичного забезпечення реформування Нової української школи (НУШ) в публікаціях дійсних членів (академіків) НАПН України.

Аналітична база для статті була підготовлена за фаховим журналом «Директор школи, ліцею, гімназії». Всеукраїнський науково-практичний журнал є науковим фаховим виданням для керівників шкіл з педагогічних, психологічних і філософських наук. Тому актуальні проблеми, що актуалізовано академіками в їх дослідженнях, розглядаються з різних точок зору, а саме: філософської, психологічної та педагогічної.

На основі проведеного компаративного аналізу зазначених статей, виокремлено декілька стрижневих проблем як пріоритетів науково-методичного забезпечення НУШ. У статті, що пропонується, наголошено на тому, що необхідною умовою для подолання зазначених проблем є підняття авторитету і ролі вчителя й освітян. У працях академіків представлено палітру характеристик та якостей особистості, яка має бути виплеканою нашим суспільством, а також презентовано моделі освіти, які сприятимуть вихованню такої особистості.

У працях з’ясовано за рахунок чого формується необхідний рівень компетентностей, достатній для продовження навчання випускником школи на більш високому рівні.

На основі напрацьованих результатів цих досліджень, зокрема щодо реформи Нової української школи, виокремлено актуальну потребу як освітян так і суспільства загалом в забезпеченні політичної тяглості, коли зміна влади не призводить до скасування окремих компонентів реформи, зокрема тих, що мають системне значення. Автор підводить до висновку, що аналізовані праці академіків є актуальними і затребуваними сьогоднішнім станом українського суспільства.