Система освіти інформаційної доби у дискурсі парадигмального прогнозу
Анотація
На основі закономірностей першого етапу життєвого циклу соціальної системи індустріальної освіти прогнозується стан породження системи навчання і виховання на порозі еону антропоцену. Підкреслюється, що процес породження системи освіти нової доби відбувається у режимі самоорганізації. З цією метою оцінюється: 1) стан «духу епохи», що несе у собі індивідуалізоване (інформаційне, мережеве, знаннєве, цифрове) суспільство, як зразок нового типу життєустрою планетарної спільноти; 2) світоглядні імперативи екогуманістичного наповнення освітянського простору планети; 3) ідеологічні настанови на забезпечення сталого розвитку; 4) концептуальні передумови формування нового виду освіти, що аж ніяк не відповідають трансформації насильницької парадигми навчання і виховання молоді технократичної доби; 5) стан фундаментальної науки як підстави, що на основі опанування новим поділом суспільної праці має генерувати модернізацію змісту освіти ХХІ століття; 6) зміст задіяного сегменту смислогенезу, що породжує новий поділ інформаційної праці з метою якісного обслуговування нових виробничих сил, що ведуть до переваг розвитку духовного виробництва над матеріальним. Прогнозується, що новий суспільний поділ праці сформує якісно нову номенклатуру працівників у сфері національної і міжнародної освіти.
Викриваються проблеми сучасного стану теорії освіти і педагогіки, що не «встигає» виробляти адекватні потребам соціального організму планети перспективи державної і міжнародної освітньої політики. Загострюється увага освітян на неадекватності існуючих засобів педагогічного і організаційного впливу на формування креативної особистості, оскільки вони тільки поглиблюють консервацію системи індустріальної освіти. Планетарна особистість обґрунтовується як ідеал освіченої людини ХХІ ст. і кінцева мета навчання і виховання у Світовому суспільстві знань. Принцип персоналізації/індивідуалізації визначається як головний параметр управління породженням системи освіти майбутнього. Робиться наголос на перевагах відкритої системи освіти, що забезпечує розширення ступеню свободи особистості у глобалізованому просторі. Педагогам і менеджерам освіти пропонується звернутися до принципів евалюації, що більш потужно сприяють поширенню активності людини у навчальному закладі. Підкреслюється привабливість ідеї самоосвіти сучасного покоління молоді у віртуальному просторі інформаційної доби.