Система освіти інформаційної доби у дискурсі парадигмального прогнозу

Анотація

На основі закономірностей першого етапу життєвого циклу соціальної системи індустріальної освіти прогнозується стан породження системи навчання і виховання на порозі еону антро­поцену. Підкреслюється, що процес породження системи освіти нової доби відбувається у режимі самоорганізації. З цією метою оцінюється: 1) стан «духу епохи», що несе у собі індивідуалізова­не (інформаційне, мережеве, знаннєве, цифрове) суспільство, як зразок нового типу життєустрою планетарної спільно­ти; 2) світоглядні імперативи екогуманістичного наповнен­ня освітянського простору планети; 3) ідеологічні наста­нови на забезпечення сталого розвитку; 4) концептуальні передумови формування нового виду освіти, що аж ніяк не відповідають трансформації насильницької парадигми нав­чання і виховання молоді технократичної доби; 5) стан фун­даментальної науки як підстави, що на основі опанування новим поділом суспільної праці має генерувати модернізацію змісту освіти ХХІ століття; 6) зміст задіяного сегменту смислогенезу, що породжує новий поділ інформаційної праці з метою якісного обслуговування нових виробничих сил, що ведуть до переваг розвитку духовного виробництва над ма­теріальним. Прогнозується, що новий суспільний поділ праці сформує якісно нову номенклатуру працівників у сфері націо­нальної і міжнародної освіти.

Викриваються проблеми сучасного стану теорії освіти і педагогіки, що не «встигає» виробляти адекватні потре­бам соціального організму планети перспективи державної і міжнародної освітньої політики. Загострюється увага освітян на неадекватності існуючих засобів педагогічного і організацій­ного впливу на формування креативної особистості, оскільки вони тільки поглиблюють консервацію системи індустріальної освіти. Планетарна особистість обґрунтовується як ідеал осві­ченої людини ХХІ ст. і кінцева мета навчання і виховання у Світо­вому суспільстві знань. Принцип персоналізації/індивідуалізації визначається як головний параметр управління породженням системи освіти майбутнього. Робиться наголос на перевагах відкритої системи освіти, що забезпечує розширення ступеню свободи особистості у глобалізованому просторі. Педагогам і ме­неджерам освіти пропонується звернутися до принципів евалю­ації, що більш потужно сприяють поширенню активності лю­дини у навчальному закладі. Підкреслюється привабливість ідеї самоосвіти сучасного покоління молоді у віртуальному просторі інформаційної доби.